Browsing by Author "Tarasiuk, Diana"

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    Дизайн інтер’єрів аеропорту Жуляни
    (Національний авіаційний університет, 2021) Тарасюк, Діана Олександрівна; Tarasiuk, Diana
    Аеропорт - комплекс споруд, призначений для прийому, відправлення, базування повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, аеровокзал (в великих аеропортах нерідко кілька аеровокзалів), один або кілька вантажних терміналів і інші наземні споруди та необхідне обладнання. Існують гідроаеропорти для забезпечення авіаперевезень на гідролітаках. Такі аеропорти не мають злітно-посадкової смуги, - її функцію виконує водна поверхня водойми - річкова, озерна або морська акваторія. Розвиток будівництва аеропортів тісно пов'язаний з розвитком авіаційної галузі в цілому. Не дивлячись на те, що авіація вважається порівняио молодою галуззю промисловості, функціонування аеропортів є одним з найстрімкіших прогресивніших і цікавіших напрямів сучасності, особливо з точки зору архітектуриих і дизайнерських рішеиь булівель аеропорту. Сучасний аеропорт - це не просто останнє слово архітектури, а її футуристичний жанр, який передбачає тенденції розвитку урбаністики в майбутньому. Перельоти зробили світ маленьким і компактним, глобалізація крокує по планеті семимильними кроками, тому важливість аеропорту переоцінити неможливо. Всього в світі їх налічується близько 49 тисяч, і тільки п'ять країн не мають своїх повітряних воріт - це Андорра, Сан-Марино, Ватикан, Монако і Ліхтенштейн. Перед архітекторами і дизайнерами сьогодні стоїть дуже важлива і складна задача — пошук нових архітектурно-художніх засобів і прийомів їх застосування при формуванні інтер’єрів аеропортів з метою створити оригінальне, неповторне, таке, що запам’ятовується, рішення. Фізично аеровокзал являє собою сукупність приміщень (зали очікування, кафе, допоміжні, комунікаційні, технічні приміщення) в яких дуже щільно приділяється увага транзитним зонам та зонам довготривалого очікування. Аеропорт – це не що інше, як “візитна картка” країни, де щоденно проходить величезна кількість пасажирів, тому аеропорти повинні вражати і надихати. Ця ідея мовою архітектури виглядає як звернення до головних (часто банальних і гіпертрофованих) символів і традицій країни - той же Фостер зробив аеропорт в Пекіні в формі дракона. Крім того, зодчі надихаються більш абстрактними символами, - такими, як, наприклад, небо, хмари, горизонт, - і будують скляні куби. Це порушило суспільну дискусію про те, що всі аеропорти однакові в своїй стерильній білизні, незручності і тривожності. Дискомфорт пасажирів і складність роботи архітекторів посилили підвищені вимоги до безпеки (архітектор повинен враховувати всілякі рамки металошукачів, спостережні пункти, які неминуче порушують цілісність простору і роблять його не таким вже надихаючим для пасажирів).