Особливості портретування в романі Дена Брауна "Втрачений символ"

Abstract

Художня література є одним із провідних джерел збереження та передачі пам’яті людства. Майже тисячолітня історія англомовної літератури переконливо засвідчує неперервність її розвитку, потребу активного й різнобічного вивчення. Проте в студіях над цією літературою все ще залишається чимало невирішених проблем, розв’язання яких чекають на літературознавців. Однією з таких малодосліджених проблем є вивчення її композиційних можливостей, зокрема специфіки такого її складника, як портретування, адже портрет є також суттєвим компонентом художнього тексту, виявом тілесності героя. Роман новітнього американського письменника Дена Брауна «Втрачений символ» – це третя книжка, героєм якої є професор Гарвардського університету Роберт Ленгдон. Він мав прочитати лекцію в Національній залі статуй Капітолія, але йому це не вдалося зробити. Почувши крики, він бачить відрізану руку на постаменті з дерева. Як фахівець, він розуміє, що вона символізує «Руку Містерій», а перстень на пальці свідчить, що рука належала його наставнику і другу Пітеру Соломону. Ризикуючи життям Ленгдон прагне розшифрувати загадкову символіку масонів і врятувати життя свого друга.