Методика діагностування деталей повітряних суден

Abstract

Підвищення ефективності використання за призначенням авіаційної техніки при забезпеченні високої безпеки польотів – головне джерело зміцнення і зростання економіки підприємств цивільної авіації. Для підвищення ефективності використання авіаційна техніка вдосконалюється, зростає насичення літальних апаратів автоматичними системами управління та регулювання, цифровими обчислювальними пристроями. Однак при цьому зростає складність систем авіаційної техніки, число елементів, вузлів, блоків, виробів. Кожен з елементів в процесі роботи може відмовити. І чим більше елементів у виробі, тим більша ймовірність того, що в польоті хоча б один з цих елементів відмовить. Поява відмови певних виробів в польоті може бути причиною передумови до льотного події або самого події. Таким чином, ускладнення авіаційної техніки з метою підвищення її ефективності загострює проблеми забезпечення її надійності і безпеки польотів. Недостатню надійність, закладену при створенні виробів авіаційного обладнання, важко компенсувати навіть високою якістю її технічного обслуговування. При цьому зростають час і трудовитрати на обслуговування авіаційного обладнання, так як при малій його надійності необхідно збільшувати глибину і частоту контролю технічного стану виробів, обсяги профілактичних та відновлювальних робіт, збільшується час простоїв повітряних суден і, отже, зростають витрати сил і засобів на технічне обслуговування, зменшується економічна ефективність використання авіаційної техніки. У завдання технічного обслуговування і ремонту входить не тільки відновлення відмовлених об'єктів, а й максимальне скорочення числа самих відмов за рахунок їх своєчасного попередження. Це можливо лише при проведенні профілактичних робіт на авіаційному обладнанні і використанні методів прогнозування його технічного стану.