Зарубіжний досвід оцінювання продуктивності й результативності науково-інноваційних програм

Abstract

У публікації проаналізовано зарубіжний досвід оцінювання продуктивності й результативності науково-інноваційних програм. Основні показники, що використовуються в зарубіжній практиці оцінювання ефективності та результативності державних науково-інноваційних програм, вдало згруповані в логічній моделі оцінювання науково-інноваційних програм, розробленої аналітиками дирекції Програми високих технологій (Advanced Technology Program) США. Ця модель передбачає розрахунок чотирьох груп показників: показники, що характеризують ресурсне забезпечення (Input), безпосередні результати програми (output), середньострокові результати програми (outcome) й широкі наслідки (impact). Розвиток методології оцінювання ефективності та результативності науково-інноваційних програм у США на сучасному етапі пов’язаний з прийняттям законів щодо оздоровлення американської економіки, реінвестування, модернізації системи оцінювання ефективності та результативності діяльності органів виконавчої влади. В рамках реалізації положень цих законів Адміністративно-бюджетним управлінням та Управлінням по науково-технічній політиці США було визначено, що агентства, які фінансують науково-інноваційні програми, повинні характеризувати очікувані кінцеві результати з використанням кількісно вимірюваних і змістовних показників та оцінювати фактичну успішність реалізації цих програм. Як пріоритетний механізм реалізації науково-інноваційних програм визначена модель «відкритих інновацій», що передбачає залучення широкого кола учасників у розробку і комерціалізацію перспективної науково-технічної ідеї. Методичні підходи до оцінювання результативності вітчизняних державних науково-інноваційних програм, значною мірою не враховують сучасні розробки зарубіжних вчених і кращу світову практику. В Україні використовуються спрощені підходи, що не передбачають оцінювання та моніторингу показників широкого впливу цих програм на масштаби й характер інноваційної трансформації вітчизняної економіки та сприяють неефективному витрачанню бюджетних коштів. Для підвищення ефективності державних інвестицій в реалізацію вітчизняних науково-інноваційних програм необхідно переміщення акцентів на попереднє оцінювання і подальший моніторинг результатів, що досягаються інноваційно активними компаніями завдяки використанню наукових розробок, створених в процесі виконання програми.