Традиції та інновації в науковому дискурсі

Abstract

Розгляд традицій та інновацій в науковому дискурсі та методології наукового пізнання показує наявність нерозривного зв’язку між новим та існуючим знанням. Натомість інноваційним вбачається математичний апарат, що забезпечує поширення змісту та наслідків класичних теорій на з’ясування суті явищ мікросвіту та хаотичних процесів. Особливу роль в цьому, у подальшому має відіграти математичне та інформаційне моделювання суб’єктно-об’єктних відносин. Що стосується взаємного впливу та кореляції традиційного й нового, то слід зазначити їх діалектичне протистояння, що виражається з одного боку в закладених у традицію потенцій, що реалізуються у відповідності з рівнем розвитку суспільної свідомості та забезпечують соціокультурне оточення науки. З іншого боку, сукупність інновацій всиляє впевненість в істинності традиційного, пропускаючи через себе гіпотези, факти, думки, що можуть бути хибними. При цьому зважаючи на реляційність інноваційного, хибність нової теорії може розглядатися поміж жорстких рамок класичної теорії, що, в деяких випадках призводить до появи альтернативної позиції в межах наукового дискурсу.