Велика війна і протистояння проектів національно-культурної ідентичності на Близькому Сході

Abstract

Проблема переходу від традиційної для ісламського («середньовічного») Близького Сходу конфесійної ідентичності як чинника структурування політичного простору та функціонування політичної свідомості абсолютної більшості політичних акторів до домінування національно-культурної ідентичності (або на рівні окремої держави, або на рівні національно-етнічної спільноти, що проживає на території кількох таких держав) є надзвичайно важливою для розуміння процесу розвитку Близького Сходу у «малому» ХХ столітті (тобто в період 1914-1991 рр.), а також подальших трансформацій, що їх переживає цей регіон у наші дні. Враховуючи те, що сучасна політична мапа Близького Сходу – як у його «вузькому» визначенні, що загалом співпадає із поняттям «арабського світу», так і в «ширшому» розумінні цього поняття, що також включало б Туреччину, Ізраїль, та Іран, – почала формуватися саме за наслідками Першої світової війни, видається необхідним розглянути питання про вплив Першої світової війни як глобального конфлікту на трансформацію до того панівної моделі політичної ідентичності в межах регіону Близького Сходу, а також – про емпіричні прояви такої трансформації у вигляді відповідних політичних стратегій основних державних та квазі-державних утворень, що постали на мапі Близького Сходу в ході та за підсумками Першої світової війни.