Переформатування близькосхідної політики Єгипту за наслідками «Арабської весни» (2011-2014)

Abstract

Оскільки саме Х. Мубарак традиційно вважався одним із провідних поміркованих лідерів арабського світу, що виступав у якості свого роду гаранта непорушності комплексу домовленостей між Ізраїлем та поміркованими арабськими режимами стосовно подальшого врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, його усунення внаслідок масових виступів каїрської «вулиці», серед якої неабиякий вплив мали ісламісти з числа «Братів-мусульман», викликали велике занепокоєння серед політичних кіл офіційного Тель-Авіва. Однак ситуація, що склалася в Єгипті в 2011 р. характеризувалася радше систематичною дестабілізацією авторитарно-консервативного режиму, встановленого Х. Мубараком за десятиліття свого правління, ніж скільки-небудь реальними шансами приходу до влади дійсно «екстремістських» елементів. Збереження армійською верхівкою реального контролю над політичним життям Єгипту означало, що на першому етапі розвитку єгипетської революції в зовнішньополітичному курсі єгипетського керівництва зберіглася своєрідна спадковість із основоположними рисами зовнішньої політики Єгипту часів Х. Мубарака.