Релігійно-філософський модус семантики лексеми славьныи в писемних східнослов’янських пам’ятках ХІ–ХІІІ ст.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню впливу релігійно-філософського модусу семантики ад’єктива славьныи на його використання у функції хвалебного епітета в статичних соціально-етичних портретах особи в писемних східнослов’янських пам’ятках ХІ–ХІІІ ст. З’ясовано синтагматичні зв’язки слова славьныи, особливості використання формульних словосполучень «честьныи и славьныи», «хърабърыи и славьныи». Виявлено, що внутрішній модус лексеми славьныи зумовлений системою соціальних, моральноетичних язичницьких і християнських цінностей, виражає релігійнофілософський зміст поняття слави.

The article is devoted to the study of the influence of the religious-philosophical mode of semantics of the adjective славьныи on its use as a laudatory epithet in static socio-ethical portraits of a person in East Slavic written monuments of the 11th-13th centuries. The syntagmatic connections of the word славьныи have been clarified, as well as the peculiarities of the use of the formulas, terminological phrases «честьныи и славьныи», «хърабърыи и славьныи». It was revealed that the internal modus of the lexeme славьныи is determined by the system of social, moral and ethical pagan and Christian values, expresses the religious and philosophical meaning of the concept of glory.