Наукові статті викладачів кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій

Permanent URI for this collectionhttp://er.nau.edu.ua/handle/NAU/16005

Browse

Now showing 1 - 16 of 16

National Identity, Anti-Colonialism, and Race: The Case of Early Irish Nationalism
(Київ: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова, 2019) Кияниця, Леонід Леонідович
The questions of identity still underpin the whole spectrum of social relations, quite independent of specific forms such social identity might assume. Nevertheless, throughout the modern era (from 1789 on), social identities proceeding from the interrelated but distinct notions / constructs of race and nation would often take the forefront. This may in turn be tied to the emergence of modernist political ideologies and movements striving to form their political strategy as well as the perspective on the world surrounding them in accordance with the aforementioned constructs of social identity. With this in mind, this conference paper seeks to consider the salience of the constructs of nation and race in the context of anti-colonial / national liberation struggle, with the 19th-century Ireland being chosen as a case study of the latter phenomenon. Having selected Ireland as a subject of the present discussion has been motivated by the specificity of Irish nationalism as an exemplary movement from the vantage point of many other anti-colonial movements since then, as well as by the controversies inherent in constructing the notions of ‘Irish nation’ and even ‘Irish race’ on the part of the British – controversies that would be bound to repeat themselves in subsequent decades throughout the colonial worlds of all major European colonial powers.
Арабська весна
(Київ: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2019) Кияниця, Леонід Леонідович
Ара́бська весна́ ― серія масових протестів, революційних виступів та внутрішніх військових конфліктів, спрямованих на зміну панівних режимів та здійснення демократичних реформ у низці арабських країн на поч. 2010-х. Назва «Арабська весна» є алюзією на Весну народів (1848–1849).
Вплив соціально-психологічних чинників на прийняття зовнішньополітичних рішень
(Київ: Національний авіаційний університет, ННІМВ (кафедра міжнародних відносин, інформації та регіональних студій), 2017) Кияниця, Леонід Леонідович
Проблематика чинників прийняття зовнішньополітичних рішень належить до одних із найважливіших аспектів сучасної теорії прийняття рішень у сфері міжнародних відносин, адже саме досконале розуміння того, які саме соціальні сили та механізми визначають рівень готовності акторів прийняття рішень до тих чи інших форм поведінки, дозволяє прогнозувати можливі напрями їхніх дій. Одним із аспектів такої форми є, безумовно, ті психологічні моделі та форми мислення, які детерміновані історичним, культурним та соціально-психологічним становищем того суспільства, складовою якого є відповідні актори прийняття зовнішньополітичних рішень. Тому метою цієї доповіді є проведення певної класифікації відповідних чинників соціально-психологічної детермінації процесу прийняття зовнішньополітичних рішень з тим, щоб у майбутньому уможливити застосування цього теоретичного узагальнення до розгляду практичних проблем зовнішньої та міжнародної політики. Виокремлення саме цих чинників як фундаментальних, на думку автора, дозволить підійти більш систематично до розгляду мотивації акторів прийняття зовнішньополітичних рішень у сучасному світі, а отже й покращити евристичний та прогностичний потенціал сучасної науки про міжнародну політику.
Зовнішня політика Туреччини в контексті «Арабської весни»: від ізольованої держави до претендента на регіональну гегемонію
(Київ: КМ Academia, 2014) Кияниця, Леонід Леонідович
У статті здійснено спробу оцінити зміни в політиці Туреччини щодо регіону Близького Сходу та Північної Африки, що стали помітними після революційних подій у ряді країн регіону. На прикладі реакції Туреччини на революційні події 2011 р. в Тунісі, Єгипті та Лівії продемонстровано практичні наслідки такої політики турецького керівництва. Необхідно зазначити, що зовнішньополітична реакція Анкари на події «Арабської весни» 2011 р. була за своєю природою прагматичною та обумовленою прагненням подолати статус Туреччини як ізольованої держави. Намагаючись грати роль арбітра-медіатора, а далі – активного прихильника революційних процесів у регіоні, турецький уряд прагнув підвищити регіональний престиж репрезентованої ним моделі суспільно-політичного та економічного розвитку, і тим самим – Туреччини як держави, що органічно поєднує сучасне демократичне врядування та традиційну ісламську ідентичність. Таким чином можливі претензії Туреччини на регіональну гегемонію здобувають нове обґрунтування.
Міжнародна анархія та міжнародно-політична поведінка держав: до концептуалізації проблеми
(Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017) Кияниця, Леонід Леонідович
Цю статтю присвячено аналізу основних концептуальних засад сучасного розуміння проблематики міжнародної анархії, а також її взаємозв’язку з поведінковими реакціями держав на політичні процеси міжнародного масштабу. Автор піддає аналізу основні теоретичні концепції, що прагнуть витлумачити відповідні явища міжнародно-політичного життя, і на основі цього аналізу викладає власне бачення значення чинника міжнародної анархії для системного розвитку міжнародних відносин. Очевидною є ключова методологічна розбіжність між позиціями неореалістів та конструктивістів щодо сутності міжнародної анархії, яка логічним чином випливає із діаметрально протилежних онтологічних установок обидвох сторін. У той час як неореалізм розглядає міжнародну анархію як невід’ємну константу міжнародного середовища в цілому, конструктивізм виходить із визнання історичної специфічності кожного типу «міжнародної анархії» як такого, що вказує на неможливість зведення досвіду розвитку різних міжнародних систем до єдиного знаменника. Саме тому, на думку автора статті, нагальним питанням є творчий синтез доробку неореалізму та конструктивізму в цьому напрямі.
Переформатування близькосхідної політики Єгипту за наслідками «Арабської весни» (2011-2014)
(Одеса: ГО «Причорноморський центр дослідження проблем суспільства», 2015) Кияниця, Леонід Леонідович
Оскільки саме Х. Мубарак традиційно вважався одним із провідних поміркованих лідерів арабського світу, що виступав у якості свого роду гаранта непорушності комплексу домовленостей між Ізраїлем та поміркованими арабськими режимами стосовно подальшого врегулювання арабо-ізраїльського конфлікту, його усунення внаслідок масових виступів каїрської «вулиці», серед якої неабиякий вплив мали ісламісти з числа «Братів-мусульман», викликали велике занепокоєння серед політичних кіл офіційного Тель-Авіва. Однак ситуація, що склалася в Єгипті в 2011 р. характеризувалася радше систематичною дестабілізацією авторитарно-консервативного режиму, встановленого Х. Мубараком за десятиліття свого правління, ніж скільки-небудь реальними шансами приходу до влади дійсно «екстремістських» елементів. Збереження армійською верхівкою реального контролю над політичним життям Єгипту означало, що на першому етапі розвитку єгипетської революції в зовнішньополітичному курсі єгипетського керівництва зберіглася своєрідна спадковість із основоположними рисами зовнішньої політики Єгипту часів Х. Мубарака.
Позиція США щодо політичних процесів у Єгипті в 2010–2011 рр.
(Київ: КМ Academia, 2012) Кияниця, Леонід Леонідович
Адміністрація Б. Обами після перемоги антимубараківської політичної революції намагалася не допустити подальшої радикалізації протестного руху в Єгипті за допомогою механізмів кооптації опозиційних та проти-мейнстримних сил, з одного боку, та зміцнення зв’язків із правлячою військовою верхівкою – з іншого. При цьому Сполучені Штати достатньо швидко відійшли від орієнтації на ліберальне крило єгипетської опозиції, зрозумівши неефективність його підтримки за наявних умов. Основним фокусом підтримки США стали передусім Верховна Рада Збройних сил (ВРЗС) та її структури, пізніше почалося налагодження контактів із «братами-мусульманами». Така стратегія достатньо чітко вписується у структуру реагування на зовнішньополітичні трансформації, що визнавалися б потенційно небезпечними з погляду світової політичної стратегії США.
Проблеми інформаційної асиметрії в сучасній теорії міжнародних відносин: новітні підходи
(Київ: Національний авіаційний університет, 2017) Кияниця, Леонід Леонідович
Звернено увагу на важливість адекватного розкриття проблеми інформаційної асиметрії у межах сучасної теорії міжнародних відносин, зроблено наголос на внеску окремих дослідників у цей процес. Проаналізовано основні аспекти формування ситуації інформаційної асиметрії як ключової риси сучасного міжнародного життя. Хоча чинник інформаційної асиметрії в міжнародних відносинах поки що не дістав всеосяжного висвітлення у сучасній міжнародно-політичній теорії, тим не менше, певні моменти останніх досліджень, що торкалися цієї проблематики, можуть розглядатися як такі, що вказують на потенційну важливість відповідного концепту для кращого розуміння сутності низки актуальних явищ сучасного міжнародного життя. У першу чергу мова йде про специфіку інформаційної асиметрії як чинника процесу прийняття зовнішньополітичних рішень, розвитку міжнародного переговорного процесу, невизначеності розвитку міжнародного співробітництва та конфліктності в міжнародних відносинах тощо. Саме тому подальше продовження напрямів дослідження інформаційної асиметрії як явища міжнародних відносин може вважатися одним із найбільш перспективних аспектів дослідження явищ сучасного міжнародного простору.
Революція та громадянська війна в Лівії як чинник впливу Франції в Північній Африці
(Київ: КМ Academia, 2013) Кияниця, Леонід Леонідович
Метою статті є аналіз основних причин та наслідків політичного втручання Франції у революційні події в Лівії у 2011 році. Розгляду піддано основні геополітичні та геоекономічні наслідки такого втручання, подається загальна перспектива сучасної французької політики в регіоні Північної Африки. Кардинальна зміна лівійської політики Франції в 2011 р. була спричинена передусім геоекономічними та геополітичними прагненнями Франції забезпечити розширені преференції для французьких енергетичних інтересів у Лівії та нейтралізувати можливу загрозу впливові Франції в Північній Африці та Сахелі, що її потенційно становив уряд М. Каддафі. Однак, з точки зору наслідків цієї інтервенції, французькій стороні не вдалося досягти повністю поставлених перед собою цілей. До того ж, Франція зіткнулася з необхідністю протистояти поширенню радикального ісламізму з території Лівії на традиційну сферу впливу Франції в регіоні. Це дозволяє зробити висновок про загалом несприятливі для французьких інтересів на Африканському континенті наслідки інтервенції в Лівії.
Региональные стратегии Саудовской Аравии и Катара на Ближнем Востоке в контексте «Арабской весны»: сравнительный анализ
(Ассоциация открытой дипломатии, Тбилиси, 2014) Кияниця, Леонід Леонідович
Статья посвящена сравнению региональных стратегий одних из наиболее влиятельных государств современного Ближнего Востока - Королевства Саудовской Аравии и Эмирата Катар - в плане их реакции на революционные процессы, известные под названием «Арабской весны». Указываются основные проявления региональной политики этих государств по итогам «Арабской весны», делаются выводы относительно их возможного влияния на дальнейшее развитие ближневосточной региональной системы. Следует констатировать, что Саудовская Аравия оказалась более успешной в плане реализации своей стратегии в условиях постреволюционного Ближнего Востока, чем Катар. Тем не менее, в любом случае, одним из основных последствий политики Саудовской Аравии и Катара на постреволюционном Ближнем Востоке не могло не стать дальнейшее усиление конфессионализации региональной политики, а значит – и эскалация религиозно-политической напряженности.
Регіональне співвідношення сил у контексті теорії регіональних комплексів безпеки (ТРКБ)
(Київ: Видавництво «Гілея», 2014) Кияниця, Леонід Леонідович
Досліджується проблематика регіонального балансу сил як концепту, що дозволяє аналізувати динамічні процеси міждержавних взаємодій на регіональному рівні. Аргументується факт проблематичності структурно-реалістичного підходу до аналізу балансу сил, спричинений у першу чергу ігноруванням прихильниками цього підходу важливості мотивів зовнішньополітичної діяльності; встановлюється необхідність застосування елементів соціально-конструктивістського підходу до вивчення феноменів балансу сил. Стверджується, що в основі такого синтезу має бути покладено уявлення про органічне поєднання аналізу співвідношення політичних потенціалів відповідних держав та їх соціоісторично обумовлених зовнішньополітичних ідентичностей, що дозволить робити висновки стосовно сутності системного балансування на регіональному рівні. На підставі вищенаведеного, пропонується послідовна концепція регіональних комплексів безпеки (РКБ) як важливий інструментарій аналізу міжнародно-політичних явищ у контексті регіональної безпеки.
Ставлення Ісламської Республіки Іран до подій «Арабської весни» на Близькому Сході
(Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2014) Кияниця, Леонід Леонідович
Важливим чинником іранської політики щодо решти країн Близького Сходу з часу революції 1979 р. стало прагнення сприяти «експорту» ідеї «ісламської революції», що інтерпретувалося вищим релігійним керівництвом Ірану як засіб усунення від влади прозахідних арабських режимів. Відповідно, події 2011 р. на арабському Близькому Сході з самого початку розглядалися правлячими колами Ісламської Республіки як форма реалізації геополітичних мрій засновників її політичного режиму. Можна стверджувати, що роль Ірану в зміні балансу сил на Близькому Сході після «Арабської весни» була визначена передусім зіткненням його геополітичних інтересів з прагненнями Саудівської Аравії та її союзників зупинити подальше розростання революційного процесу та не допустити використання регіональних криз, породжених «Арабською весною», в якості приводу для втручання з боку ревізіоністських держав та транснаціональних ісламістських мереж. У випадку з Іраном, який із 1979 р. сприймався більшістю регіональних акторів у якості держави-ревізіоніста, прагнення його теократичного керівництва використати «Арабську весну» як можливості поширити ідеї «ісламської революції» в регіоні наштовхнулися на проблему етноконфесійної роздробленості мусульманського населення Близького Сходу: плани Ірану, спробами втілення яких стали ситуація в Ємені та почасти події в Бахрейні, призвели до певної ескалації міжконфесійного протистояння за лінією «суніти-шиїти» в межах Близького Сходу.
Структурний реалізм та прийняття зовнішньополітичних рішень: проблема суб’єктності
(Маріуполь: Маріупольський державний університет (кафедра культурології та інформаційної діяльності), 2017) Кияниця, Леонід Леонідович
Предметом цієї доповіді є еволюція розуміння суб’єктності акторів міжнародних відносин крізь призму міжнародно-політичних концепцій структурного реалізму, визначення основні особливості структурно-реалістичного підходу до проблем суб’єктності. Саме тому структурний реалізм як теоретичний напрям, представники якого схильні применшувати потенційну роль індивідуальних учасників процесу прийняття зовнішньополітичних рішень у формуванні та здійсненні зовнішньополітичної стратегії держави, ставить питання про методологічну основу відповідної суб’єктності в контексті структури прийняття зовнішньополітичних рішень як такої. Відповідно, ця доповідь ставить на меті представити деякі з основних теоретико-методологічних тез представників структурного реалізму щодо відповідного предмету дискусії, з тим щоб тим самим закласти підвалини для більш ґрунтовної розробки відповідної проблематики.
США та «Арабська весна»: між прагматизмом та ідеалізмом
(Львів: ГО «Львівська фундація суспільних наук», 2015) Кияниця, Леонід Леонідович
При розгляді проблеми реакції та можливого впливу Сполучених Штатів Америки на процеси «Арабської весни» необхідно мати на увазі, що процес радикальної трансформації ряду політичних режимів, що раніше визначали порядок денний на Близькому Сході (Єгипет) або розглядалися як важлива противага поширенню ісламістського радикалізму на субрегіональному рівні (Туніс, Лівія, Ємен), було сприйнято у Вашингтоні надзвичайно неоднозначно. Запропоновані Б. Обамою у 2009-2010 рр. проекти співробітництвом з основними правлячими режимами країн арабського світу загалом характеризувалися наголосом на необхідності «перезаснування» (англ. a new beginning) відносин між Сполученими Штатами Америки та арабським (і ширше – ісламським) світом, що було б засноване на урахуванні «спільних інтересів» обох сторін. Таким чином, на момент початку «Арабської весни» американська політика на Близькому Сході доволі сильно відійшла від одностороннього інтервенціонізму, характерного для часів президенства Дж. Буша-молодшого. З іншого боку, в ситуації з революцією та громадянською війною в Лівії Сполучені Штати продемонстрували схильність до заснованої на політичному ідеалізмі політики «гуманітарних інтервенцій», що лежала в основі близькосхідної стратегії США у 2000-х роках.
Трансформація регіональної політики Єгипту в контексті «Арабської весни»
(Київ: Електронне видання Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2014) Кияниця, Леонід Леонідович
Статтю присвячено дослідженню кардинальних змін у регіональній політиці Арабської Республіки Єгипет, що були викликані впливом подій «Арабської весни», та впливу відповідних внутрішньо-політичних процесів на зовнішню політику Єгипту. Простежується взаємозалежність пертурбацій зовнішньополітичної стратегії офіційного Каїру та зовнішньополітичних стратегій інших ключових регіональних акторів, стисло характеризуються наслідки «Арабської весни» з точки зору позицій Єгипту в регіональній системі міжнародних відносин. «Арабська весна» мала далекосяжні наслідки для місця та ролі Єгипту в регіональному та субрегіональному балансі сил. На першому етапі постреволюційного розвитку (лютий 2011 – червень 2012 р.) перехідне військове керівництво країни (ВРЗС) намагалося протидіяти подальшим імпульсам революційної дестабілізації, зокрема – в плані єгипетсько-ізраїльських відносин, у той же час самоусунувшись від активної участі в урегулюванні лівійської кризи. На другому етапі (липень 2012 – липень 2013 р.) регіональна політика Єгипту, за винятком питань єгипетсько-ізраїльських відносин, характеризувалася значним рівнем геополітичного ревізіонізму, проявам якого стало прагнення М. Морсі відновити стабільні відносини з Іраном, розвинути союзницькі взаємини з Катаром та, меншою мірою, з Туреччиною, а також – втрутитися в сирійський конфлікт на боці противників Б. Асада. Така радикальна геополітична програма, зумовлена в першу чергу релігійно-політичною ідентичністю М. Морсі та його оточення, ознаменувала би, в разі свого втілення, перетворення Єгипту на державу-ревізіоніста та початок різких змін у структурі регіонального балансу сил. Тому підтримка зовнішніх сил у вигляді Саудівської Аравії та ОАЕ сприяла поваленню М. Морсі та призвела до переходу до чергового етапу постреволюційної регіональної політики Єгипту (з липня 2013 р. та посьогодні), визначальною рисою якого стало прагнення до розвитку союзницьких відносин з державами саудівського блоку.
Трансформації «правої» та «лівої» парадигм у сучасному політичному дискурсі: глобально-історичний контекст
(Херсон: Редакція журналу «Молодий вчений», 2017) Кияниця, Леонід Леонідович
У цій статті здійснено спробу встановлення основних політико-ідеологічних тенденцій розвитку «лівого» та «правого» як політичних дискурсів, які одночасно зберігають своє мета-політичне значення та переживають певного роду занепад у контексті світоглядної ситуації Постмодерну. Автор показує, що політичні дискурси «правизни» та «лівизни» були невід’ємно пов’язані зі світоглядною та ідейно-політичною реакцією на перехід від традиційно-станового суспільства до суспільства Модерну, що досяг своєї кульмінації з перемогою Французької революції. У ході подальших трансформацій суспільства Модерну, що стали наслідком політичних та економічних змін, які тривали протягом ХІХ–ХХ ст., змінювалися й репрезентації «лівого» та «правого» в глобальній політичній свідомості. З початком переходу до суспільства Постмодерну відбувається певне переформатування «правого» та «лівого» як політичних дискурсів. Цей процес призвів до нового розмиття їхніх ідеологічних репрезентацій на рівні буденної політичної свідомості, у той же час ставши основою для кристалізації оновлених ідеологічних позицій у межах обох політичних традицій.

Browse

Browsing Наукові статті викладачів кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій by Author "Кияниця, Леонід Леонідович"