Обґрунтовується важливість і актуальність розвитку системи екологічної освіти, зокрема, вищої, як визначального фактору становлення гармонійного, збалансованого, природоузгодженого суспільства та основної складової освіти для сталого розвитку. Визначається її мета, завдання і соціальна роль для умов інформаційного періоду. Розглядаються європейське бачення проблеми, особливості соціального, економічного, ідеологічного інтегрування, Болонський процес та світові тенденції екологізації людської діяльності. Аналізується стан нинішньої системи освіти і засоби модернізації та перебудови змісту, форм і методів навчання у відповідності до вимог часу, Стратегії Європейської економічної комісії ООН та інших міжнародних домовленостей. Пропонуються шляхи вдосконалення Концепції екологічної освіти України і матеріали до проекту Концепції освіти для екобезпечного розвитку держави. Зазначається, що становлення екопедагогіки під час поглиблення глобальної екологічної кризи є необхідною умовою виходу з неї та важливою складовою позитивної трансформації суспільства в напрямку ноосферогенезу. Наголошується на активізації неформальних засобів освіти, запровадженні в цій галузі дієвого екоменеджменту та екоаудиту, розбудові методико-філософських засад співпраці з релігійними інституціями на базі екологічного імперативу відповідно до вимог нової екологічної культури, свідомості, світогляду.
