Principle of Proportionality as a Criterion for the Admissibility of Limitations on Human Rights

Abstract

The article analyzes the principle of proportionality as a key criterion for determining the admissibility of limitations on human rights in constitutional and international law. It examines the origins and development of the proportionality doctrine and outlines its classical three-part structure: legitimacy of aim, necessity and suitability of the measure, and proportionality in the strict sense (balancing). Particular attention is given to the role of proportionality in restricting state discretion, ensuring judicial control, and maintaining a fair balance between individual rights and public interests. The study emphasizes that proportionality functions as an essential safeguard against excessive or arbitrary interference in a democratic society. У статті аналізується принцип пропорційності як ключовий критерій для визначення допустимості обмежень прав людини в конституційному та міжнародному праві. У ній розглядається витоки та розвиток доктрини пропорційності та окреслюється її класична триетапна структура: легітимність мети, необхідність та доцільність заходу, а також пропорційність у вузькому сенсі (балансування). Особлива увага приділяється ролі пропорційності в обмеженні дискреційних повноважень держави, забезпеченні судового контролю та підтримці справедливого балансу між правами особистості та суспільними інтересами. У дослідженні наголошується, що пропорційність функціонує як важливий запобіжник від надмірного або свавільного втручання в демократичному суспільстві.