Protecting Human Rights in the Era of Artificial Intelligence: International Legal Perspectives on Non-Discrimination and the Right to Privacy

Abstract

Today we are witnessing the unprecedented integration of artificial intelligence (AI) systems into all areas of public life—from government services and criminal justice to the private sector (credit scoring, automated hiring, targeted advertising, medical diagnostics). Simultaneously, these technologies introduce new systemic risks to fundamental human rights enshrined in the Universal Declaration of Human Rights (1948), the International Covenant on Civil and Political Rights (1966), and regional instruments. Particularly, serious are violations of the right to respect for private and family life (Art. 12 UDHR, Art. 17 ICCPR, Art. 8 ECHR) and the principle of non-discrimination (Arts. 2 & 26 ICCPR, Art. 14 ECHR, ICERD 1965, etc.). Algorithmic bias, mass profiling, automated decisions without sufficient human oversight, real-time biometric surveillance, and inferential data already cause discriminatory outcomes and significantly erode privacy. Traditional international human rights mechanisms, developed in the pre-digital era, are inadequate against the speed, scale, and opacity of algorithmic processes. Сьогодні ми спостерігаємо безпрецедентну інтеграцію систем штучного інтелекту (ШІ) в усі сфери суспільного життя — від державних послуг та кримінального правосуддя до приватного сектору (кредитний скоринг, автоматизований найм, цільова реклама, медична діагностика). Одночасно ці технології створюють нові системні ризики для основних прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини (1948), Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (1966) та регіональних документах. Особливо серйозними є порушення права на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 12 ЗДПЛ, ст. 17 МПГПП, ст. 8 ЄКПЛ) та принципу недискримінації (ст. 2 та 26 МПГПП, ст. 14 ЄКПЛ, МКЛРД 1965 тощо). Алгоритмічна упередженість, масове профілювання, автоматизовані рішення без достатнього людського нагляду, біометричне спостереження в режимі реального часу та дані, що виводяться на основі даних, вже призводять до дискримінаційних наслідків та значно підривають конфіденційність. Традиційні міжнародні механізми захисту прав людини, розроблені в доцифрову епоху, є неадекватними швидкості, масштабу та непрозорості алгоритмічних процесів.