Система управління гелікоптером з розв’язкою керуючих впливів

Abstract

Різна ступінь автоматизації та взаємодій пілота з автоматикою визначає різні способи управління повітряним судном: - ручне (штурвальне) управління з можливим застосуванням засобів часткової автоматизації (демпферів, автоматів стійкості, автоматів регулювання управління); - суто автоматичне управління, коли пілот повністю виключений з контуру управління й виконує функції більш високого рівня (задає програму та режим польоту; контролює стан ЛА та його систем, позакабінний простір; приймає оперативні рішення для перемикання режимів роботи САУ або вимикає САУ). Між цими граничними за ступенем автоматизації способами управління існують варіанти автоматизованого управління: сполучене (сумісне) управління, директорне (командне) управління та комбіноване управління. У теперішній час існує тенденція розподілу САУ на системи поліпшення пілотажних характеристик і на систему траєкторного управління. Директорне та комбіноване управління вирішує задачі управління рухом ЛА за складними траєкторіями й будується як система траєкторного управління. А сумісне управління базується на контурах стійкості та керованості, тобто є системою поліпшення пілотажних характеристик. На відміну від літака гелікоптери мають гірші характеристики стійкості та керованості. Гелікоптер, як об’єкт управління, статично стійкій за кутами крену та тангажа, однак цього не можна казати про динамічну стійкість гелікоптера, поведінка якого характеризується коливальною нестійкістю.