Локалізація відеоігор: особливості та проблеми адаптації контенту

Abstract

Сучасні відеоігри являють собою мультимодальний дискурс, в якому поєднуються різні знакові системи: вербальний текст, зображення, звук, музика, жестові елементи (анімації персонажів) тощо. Ігровий процес інтерактивний, тобто гравець безпосередньо впливає на розвиток подій, вибір реплік у діалозі, порядок проходження гри. Таким чином, відеогра – це особливий вид комунікації між розробником (через закладений контент) та гравцем, де останній стає активним співтворцем дискурсу. Термін «мультимодальний» вказує, що гра передає зміст через декілька каналів одночасно. Наприклад, для розуміння сюжету гравець спирається на діалоги та описи (текстовий модус), візуальні сцени і міміку персонажів (візуальний модус), музичний супровід, звукові ефекти (аудіальний модус). Деякі дослідники додають також просторовий вимір (дизайн рівнів, навігація в ігровому просторі) і гаптичний (відчуття через інтерфейс, вібрація контролера тощо). Крім того, виокремлюють процедурний модус – створення значень через самі механіки гри (правила, геймплейні дії). Отже, ігротекст є поліфункціональним: значення народжується на стику всіх цих модусів, що ускладнює аналіз та переклад гри. Перекладач мусить враховувати не лише слова, а й контекст: візуальні підказки, жестові реакції, тон голосу персонажа тощо.